Ой, вербице
Ой, вербице, пора тобі, та вербице, розвиться.
Та розвиться, пора тобі, та Трохимку, ожениться.
Та, ой, не час, та не два, та не пора.
Та ще моя дівчина молода.
Та нехай та до літа, та до Петра.
Та до Петра, та щоб моя дівчина та хліб пекла.
До літа, до Спаса, щоб моя дівчина волів пасла.
До літа, до Пречиста, щоб моя дівчина була річиста.
До літа, до Покрови, заревуть дівки, як корови.
Та розвиться, пора тобі, та Трохимку, ожениться.
Та, ой, не час, та не два, та не пора.
Та ще моя дівчина молода.
Та нехай та до літа, та до Петра.
Та до Петра, та щоб моя дівчина та хліб пекла.
До літа, до Спаса, щоб моя дівчина волів пасла.
До літа, до Пречиста, щоб моя дівчина була річиста.
До літа, до Покрови, заревуть дівки, як корови.
Примітки:
Записано у с. Великий Бурлук Куп’янського району Харківської області.Джерело:
Українські літні обряди та пісні / Упорядник А.Ф. Завальнюк. – Вінниця: Нова книга, 2008. – 304 с.Рекламне оголошення