Ой там, за горами, пісочок дрібненький.
Ходив до дівчини козак молоденький.

Ходив він до неї, хотів її брати –
Йому не веліла його рідна мати.

– Дозволь мені, мамо, криницю копати.
Чи прийдуть дівчата водиченьку брати?

Прийшли всі дівчата – моєї немає.
Мабуть, мою милу мати не пускає.

– Дозволь мені, мамо, калину ламати.
Чи прийдуть дівчата пучечки в’язати?

Прийшли всі дівчата – моєї немає.
Мабуть, мою милу мати не пускає.

– Дозволь мені, мамо, нарошно вмирати.
Чи прийдуть дівчата на смерть снаряжати?

Прийшли всі дівчата – моєї немає.
Мабуть, мою милу мати не пускає.

Прийшла та дівчина та стала в порозі,
Забилося серце, закапали сльози.

А мертвий схватився, за дівку вчепився:
– Оце ж та дівчина, що я улюбився.

Пішли розговори по всьом хуторочку,
Що мертвий з живою ходив по садочку.