Ой ти, груша моя кучерявая [1]
– Ой ти, груша моя кучерявая,
Ой коли ж ти сошла, коли виросла?
– Я весною сошла, літом виросла,
На крутом бережку коренилася.
На крутом бережку коренилася,
До вдови на забор похилилася.
До вдови на забор похилиласі,
Де сиділа вона, зажурилася.
Зажигала свічку восков’яную,
Зажидала дружка розудалого.
Вот ідьот він, пойот: "Де ти, зорька моя?"
Да за ручку бірьот: "Поцелуй міня".
Ой коли ж ти сошла, коли виросла?
– Я весною сошла, літом виросла,
На крутом бережку коренилася.
На крутом бережку коренилася,
До вдови на забор похилилася.
До вдови на забор похилиласі,
Де сиділа вона, зажурилася.
Зажигала свічку восков’яную,
Зажидала дружка розудалого.
Вот ідьот він, пойот: "Де ти, зорька моя?"
Да за ручку бірьот: "Поцелуй міня".
Примітки:
Записано 18 серпня 1992 р. у с-щі Приморське Темрюкського р-ну від фольклорного гурту будинку культури.Джерело:
Українці Кубані та їхні пісні / Упорядник Надія Супрун-Яремко. – Київ: Музична Україна, 2005. – 784 с.Рекламне оголошення