Ой вітер віє й вітер повіває, вітер повіває.
Ой мати дочку й про життя питає, про життя питає.

– Питай, мамо, сірого ж утяти, сірого ж утяти.
Ой сіре же утя й на море ж ночує, на море ж ночує.

Й воно же моє ой усе ж горе чує, усе ж горе чує.
Перве же горе – свекруха ж лихая, свекруха ж лихая.

А вторе же горе – дитина малая, дитина малая.
А третє же горе – мій милий ревнивий, мій милий ж ревнивий.

Іде же в поле, у поле ж й орати, у поле ж орати.
Бере ж мене й волів погоняти, волів погоняти.

– Ой, гей, гей, воли же, воли половиє, воли же половиє.
Ой пройшли же мої літа же молодиє, літа же молодиє.