Дівчинонька незамужня
Дівчинонька незамужня,
Не влюбляйся в дворянина, бо не можна.
Бо дворяни чисто ходять,
Не одною дівчиноньку з ума зводять.
Ізвів з ума ще й з розума.
– Оставайся, дівчинонька, тепер сама.
– Не сама я осталася,
А й у лузі кущ калини розцвілася.
Ой у лузі, на дубочку
Колихала дівчинонька сина й дочку.
Колихала та й плакала:
– Ой чого ж я свою неньку не слухала?
Не влюбляйся в дворянина, бо не можна.
Бо дворяни чисто ходять,
Не одною дівчиноньку з ума зводять.
Ізвів з ума ще й з розума.
– Оставайся, дівчинонька, тепер сама.
– Не сама я осталася,
А й у лузі кущ калини розцвілася.
Ой у лузі, на дубочку
Колихала дівчинонька сина й дочку.
Колихала та й плакала:
– Ой чого ж я свою неньку не слухала?
Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.2. Записано 4 вересня 1994 р. у ст. Каневська від фольклорного гурту будинку культури агрофірми "Перемога".
Джерело:
Українці Кубані та їхні пісні / Упорядник Надія Супрун-Яремко. – Київ: Музична Україна, 2005. – 784 с.Рекламне оголошення
текст
ноти