А в полі могила з вітром говорила [2]
текст
нотиА в полі могила з вітром говорила:
– Повій, вітре буйнесенький, щоб я й не чорніла.
Щоб я не чорніла, щоб я не марніла,
Щоб по мєнє трава росла, росла же й зеленіла.
А у степу річка, через річку кладка.
Не покидай, козаченько, рідненького батька.
А якщо покинеш самого – загинеш,
Річенькою бистренькою за Дунай запливеш.
– Повій, вітре буйнесенький, щоб я й не чорніла.
Щоб я не чорніла, щоб я не марніла,
Щоб по мєнє трава росла, росла же й зеленіла.
А у степу річка, через річку кладка.
Не покидай, козаченько, рідненького батька.
А якщо покинеш самого – загинеш,
Річенькою бистренькою за Дунай запливеш.
Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.2. Записано 31 серпня 1994 р. у ст. Дінська від фольклорного гурту будинку культури.
Джерело:
Українці Кубані та їхні пісні / Упорядник Надія Супрун-Яремко. – Київ: Музична Україна, 2005. – 784 с.Рекламне оголошення