Ходе павич ой по городі

текст
Ходе павич ой по городі та й пірячко губе.
Не вірь, дівка, ой козакові, шо він тебе любить.
Не вірь, дівка, ой козакові, шо він тебе лю(бить).

Ой він любить, ой він любить, близенько сідає.
Він з твоєї ой головоньки же ума виверяє.
Він з твоєї ой головоньки же ума виверя(є).

Ой виверяє, ой виверяє, близенько сідає.
– Зачим тобі, ой дівчинонько, й довгий волос здався?
Зачим тобі, ой дівчинонько, й довгий волос здав(ся)?

Волос довгий, волос довгий, а ум коротенький.
Насміявся ой козаченько над дівкой молоденькой.
Насміявся ой козаченько над дівкой молодень(кой).

– Смійся, смійся, ой ти, козаче, буде тобі горе.
Будеш лежать ой у постелі же, а смерті не буде.
Будеш лежать ой у постелі, а смерті не бу(де).

Примітки:
Записано 31 січня 1992 р. у ст. Кисляківська Кущівського р-ну від Павлюк Ніни Андріївни, Павлюка Миколи Самійловича, Коненка Тимофія Федоровича.
Джерело:
Українці Кубані та їхні пісні / Упорядник Надія Супрун-Яремко. – Київ: Музична Україна, 2005. – 784 с.

Рекламне оголошення