Ой учора ізвечора там случилася біда.
Молодая дівчинонька чарувала козака.

Она його чарувала, кликала до хати:
– Зайди, зайди, козаченько, маю що сказати.

Як прийшов же він додому – на стіл похилився,
Ще правою рученькою за серце схватився.

Прийшли його товарищи, кличуть погуляти.
– Ой повірте, товарищи, не берить до хати.

Вийшла його стара мати та й стала казати:
– Оце ж тобі, мій синочок, дівчина багата.

– Ой нашо ж мені багатство, хватить з мене кружки.
Дайте мені сажень землі ще й чотири дошки.

Його несуть, коня ведуть, кінь головку клонить.
Багачова дочка ходить, білі ручки ломить.

Не ломай, же ти, дівчина, середнього пальца.
Де не пійдеш, та й не найдеш такого красавца.