Мате-світ, мате-світ, мате-світ, зоря.
Ой нашо ж ти мене рано заміж отдала?

Ой нашо ж ти мене рано заміж отдала,
У велику сім’ю ще й в далеку сторону?

А велика сім’я неприветлива.
А мене же, молоду, посилають по воду.

Я по воду ішла, горько плакала,
А з водою ішла – умивалася.

А з водою ішла – умивалася,
Своїм білим рукавом утиралася.

Своїм білим рукавом утиралася,
Під віконце підійшла – прислухалася.

Під віконце підійшла – прислухалася.
Щось у хаті гомонить, мати сину говорить:

– Ой ти, син, ти мій син, ти дитина моя.
Шо ж ти водки не п’єш, шо ж ти жінку не б’єш?

– Ой нащо ж її пить, вона серцю вредить,
Ой нащо ж жінку бить – вона вміє все робить.

І спикти, і зварить ще й до роду говорить,
Ще й до роду, до отця, ще й до мене, молодця.