Та й ходила та й Валюша
Та ой ходила та (і)й Валюша тихо й по горі
Та й гонила же селезеника тихо й по воді.
– Та й гіля, гіля, селезенику, тихо по воді.
Прибудь, прибуді, мій батеньку, тепер же ко міні.
– Та ой рад би я, дитя же моє, до тебе прибудь,
Та й насипано же сивої землі на руки міні.
Та й гонила же селезеника тихо й по воді.
– Та й гіля, гіля, селезенику, тихо по воді.
Прибудь, прибуді, мій батеньку, тепер же ко міні.
– Та ой рад би я, дитя же моє, до тебе прибудь,
Та й насипано же сивої землі на руки міні.
Примітки:
Записано 22 серпня 1993 р. у ст. Іванівська Полтавського р-ну від Тархової Олександри Пантелеймонівни.Джерело:
Українці Кубані та їхні пісні / Упорядник Надія Супрун-Яремко. – Київ: Музична Україна, 2005. – 784 с.Рекламне оголошення