Ой сів пугач на могилі [2]
Ой сів пугач на могилі
Та й крикнув він: "Пугу!"
Чи не дасть Бог ой козакові
Хоч на час потугу?
Наші шашки поржавіли,
Мушкети без курків,
Наше серце ой козацькоє
Не боїца турків.
Всіх стреляють та й рубають
Братів без пощади,
А кой-кого ой забирають
У свої громади.
Ой чи довго, брати милі,
Будете вискати?
Чи не чусте, як плаче
Рідна Кубань-мати?
Та й крикнув він: "Пугу!"
Чи не дасть Бог ой козакові
Хоч на час потугу?
Наші шашки поржавіли,
Мушкети без курків,
Наше серце ой козацькоє
Не боїца турків.
Всіх стреляють та й рубають
Братів без пощади,
А кой-кого ой забирають
У свої громади.
Ой чи довго, брати милі,
Будете вискати?
Чи не чусте, як плаче
Рідна Кубань-мати?
Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.2. Записано 28 серпня 1994 р. у ст. Васюринська Дінського р-ну від Гандзюк Ніни Охримівни, Волошиної Любові Степанівни, Безрукової Марії Йосипівни.
Джерело:
Українці Кубані та їхні пісні / Упорядник Надія Супрун-Яремко. – Київ: Музична Україна, 2005. – 784 с.Рекламне оголошення