За Кубанню огонь горить
текст
нотиЗа Кубанню огонь горить, а в Казанській димно.
Пошли наші козаченьки, чуть знамена видно.
Вони єдуть і ридають, назад поглядають.
– Осталися наші жони, жони молодиє.
Осталися наші жони, жони молодиє.
Наші жони молодиє, а дітки малиє.
Помер, помер, помер козаченько на чужой країні.
Єво несуть, коня ведуть – конь голову клоне.
– Заржи, заржи, заржи, мой коночек, подай голосочек,
Щоб слихала моя мати, сидючи у хаті.
За Кубанню огонь горить, а в Казанській димно.
Пошли наші козаченьки, чуть знамена видно.
Пошли наші козаченьки, чуть знамена видно.
Вони єдуть і ридають, назад поглядають.
– Осталися наші жони, жони молодиє.
Осталися наші жони, жони молодиє.
Наші жони молодиє, а дітки малиє.
Помер, помер, помер козаченько на чужой країні.
Єво несуть, коня ведуть – конь голову клоне.
– Заржи, заржи, заржи, мой коночек, подай голосочек,
Щоб слихала моя мати, сидючи у хаті.
За Кубанню огонь горить, а в Казанській димно.
Пошли наші козаченьки, чуть знамена видно.
Примітки:
Записано 22 січня 1992 р. у м. Кропоткін від фольклорного гурту палацу культури залізничників.Джерело:
Українці Кубані та їхні пісні / Упорядник Надія Супрун-Яремко. – Київ: Музична Україна, 2005. – 784 с.Рекламне оголошення