Виють вітри по Кубані
Виють вітри по Кубані, виють, завивають,
Чорні хмари в кучу гонять, горе навивають.
Смутні зори полихнули по рідному краю,
Стан козачий розтравили, як орлину стаю.
Брат піднявся проти брата, сини – проти батька.
Порушена, розметана слава наша, братко.
По Сибіру й за кордоном стонуть козаченьки,
В рідних хатах і станицях правять воріженьки.
Мали землю, мали долю, та все це пропало.
Злі вороги загубили, та й волі не стало.
Чорні хмари в кучу гонять, горе навивають.
Смутні зори полихнули по рідному краю,
Стан козачий розтравили, як орлину стаю.
Брат піднявся проти брата, сини – проти батька.
Порушена, розметана слава наша, братко.
По Сибіру й за кордоном стонуть козаченьки,
В рідних хатах і станицях правять воріженьки.
Мали землю, мали долю, та все це пропало.
Злі вороги загубили, та й волі не стало.
Примітки:
Записано 18 серпня 1993 р. у ст. Старовеличківська Калінінського р-ну від Горозія Бориса Михайловича.Джерело:
Українці Кубані та їхні пісні / Упорядник Надія Супрун-Яремко. – Київ: Музична Україна, 2005. – 784 с.Рекламне оголошення