По-під лісом йде підвода,
А на ній – червоний хрест,
А з підводи чути голос:
"Скоро буде вже кінець."

Санітарка там сиділа
І на серцю ридала:
Її мужа розстріляли.
Серце кров’ю облила.

Один каже: "Напишіте
До рідної родини."
Другий каже: "Напишіте!
До любої дівчини."

А я пишу, він диктує:
"Як ся маєш, дорога?
Я на фронті легко ранен,
Скоро вдома буду я.

Одна рана – невеличка:
До коліна без ноги.
Друга рана – ледь замітна:
По плече нема руки."

І, сказавши ції слова,
Обернувся до стіни...
Повернувши правой ручкой,
Душа вийшла із нього.