Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила.
Впав в бою стрілець січовий,
Дівчина зажурилась.

А був це хлопець молодий,
Йому пора кохати.
Він впав, як той сухий листок,
Повік буде лежати.

Летить ворон з чужих сторон
Та й жалібненько кряче:
"Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче!".

Заплаче матінка стара,
Заплаче чорнобрива,
Бо не одного козака
Сира земля накрила.