Прощавайте ви, друзі мої
Прощавайте ви, друзі мої, не споминайте злом,
Згадайте лиш, як ми колись ділились сухаром.
Сьогодні ми, а завтра ви – в нас доля всіх одна,
І гірку чашу мук-терпінь ми вип’єм аж до дна.
Згадай лиш, як по лісах нас їла мошкара,
І тих друзів, що забрали тиф, голод і цинга.
Згадай, як наші брати вмирали в чужині,
Як хоронили ми їх там, у вічній мерзлоті.
Тюмень, Кузбас, Тайшет, Усть Кут, Норильськ і Магадан...
Зложив кості у тій землі товариш наш не один.
Не забувайте наш етап у люті морози,
Голод, холод на чужині, нашу нужду й сльози.
Згадаймо, як то було у ті довгії роки,
І як здружили усіх нас сибірські бараки.
Східний Сибір і Колима, шахти і рудники...
Ми там робили і жили – знедолені раби.
Не забудемо сталінські бараки й табори,
І як із нас знущалися енкаведистські кати.
І знаємо, проклятий кат пощади нам не дав,
Визвольної війни синів до банди прирівняв.
Та прийде час, минеться враз неволя і тюрма,
І усміхнеться ще й до нас кохання і життя.
Згадайте лиш, як ми колись ділились сухаром.
Сьогодні ми, а завтра ви – в нас доля всіх одна,
І гірку чашу мук-терпінь ми вип’єм аж до дна.
Згадай лиш, як по лісах нас їла мошкара,
І тих друзів, що забрали тиф, голод і цинга.
Згадай, як наші брати вмирали в чужині,
Як хоронили ми їх там, у вічній мерзлоті.
Тюмень, Кузбас, Тайшет, Усть Кут, Норильськ і Магадан...
Зложив кості у тій землі товариш наш не один.
Не забувайте наш етап у люті морози,
Голод, холод на чужині, нашу нужду й сльози.
Згадаймо, як то було у ті довгії роки,
І як здружили усіх нас сибірські бараки.
Східний Сибір і Колима, шахти і рудники...
Ми там робили і жили – знедолені раби.
Не забудемо сталінські бараки й табори,
І як із нас знущалися енкаведистські кати.
І знаємо, проклятий кат пощади нам не дав,
Визвольної війни синів до банди прирівняв.
Та прийде час, минеться враз неволя і тюрма,
І усміхнеться ще й до нас кохання і життя.
Джерело:
За волю України / Упорядник Євген Гіщинський. – Луцьк: Навчально-методичний центр культури Волині, 2007. – 391 с.Рекламне оголошення