Скажи мені, моя матусю
Скажи мені, моя матусю,
Що я не є уже твій син.
Як був малий, то ти жаліла,
А як підріс, кати взяли.
Не було сили боронитись,
Не було сили, бо стара.
Кати злетіли, мов ті круки,
І закували юнака.
Привели його на команду,
Старий чекіста запитав:
"Признайсь, признайсь, націоналісте,
З ким ти два роки воював".
– Ви мене бийте, хоч забийте,
Я вам нічого не скажу
Про своїх вірних товаришів.
Я свою голову зложу.
Зчорніло тіло від кайданів.
Зчорніли руки від ланцюгів.
Забряжчав я кайданами,
Коли промовили мені.
Як зійде сонце, буде видно,
Побачить сина у сльозах,
Побачить сина Україна
Закованого в кайданах.
Що я не є уже твій син.
Як був малий, то ти жаліла,
А як підріс, кати взяли.
Не було сили боронитись,
Не було сили, бо стара.
Кати злетіли, мов ті круки,
І закували юнака.
Привели його на команду,
Старий чекіста запитав:
"Признайсь, признайсь, націоналісте,
З ким ти два роки воював".
– Ви мене бийте, хоч забийте,
Я вам нічого не скажу
Про своїх вірних товаришів.
Я свою голову зложу.
Зчорніло тіло від кайданів.
Зчорніли руки від ланцюгів.
Забряжчав я кайданами,
Коли промовили мені.
Як зійде сонце, буде видно,
Побачить сина у сльозах,
Побачить сина Україна
Закованого в кайданах.
Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.2. Записав і розшифрував Мирослав Стефанишин у с. Бовшів Галицького району Івано-Франківської області від учасниці визвольних змагань Лахоцької Марії Степанівни, 1927 р.н., 9.07.1989 р.
Джерело:
За волю України / Упорядник Євген Гіщинський. – Луцьк: Навчально-методичний центр культури Волині, 2007. – 391 с.Рекламне оголошення