Сонце над заходом
Сонце – над заходом: ворон закричав!
Молодий повстанець дівчину прощав:
"Прощавай, дівчино! Знаєш, який час!..
Може, я з тобою – останній раз.
Наша сотня завтра вирушає в бій,
Я не знаю, мила, чи вернусь живий.
Якщо я загину, мила, не журись,
А за мою душу Богу помолись".
Ці слова сказавши, скочив на коня,
Махнув рученькою: "Бувай здорова!"
Ой минає рочок, ще місяців два,
Від милого вістка дівчині прийшла:
"В тім бою кривавім я ранений став,
Більшовицьким катам у руки я попав.
Більшовицьким катам у руки попав,
Сам того не знаю, як живий оставсь.
Прошу тебе, мила моя, не журись.
Тюрму перебуду, вернуся колись.
Як лиш мене любить серденько твоє,
То скоро, дівчино, будем обоє".
Молодий повстанець дівчину прощав:
"Прощавай, дівчино! Знаєш, який час!..
Може, я з тобою – останній раз.
Наша сотня завтра вирушає в бій,
Я не знаю, мила, чи вернусь живий.
Якщо я загину, мила, не журись,
А за мою душу Богу помолись".
Ці слова сказавши, скочив на коня,
Махнув рученькою: "Бувай здорова!"
Ой минає рочок, ще місяців два,
Від милого вістка дівчині прийшла:
"В тім бою кривавім я ранений став,
Більшовицьким катам у руки я попав.
Більшовицьким катам у руки попав,
Сам того не знаю, як живий оставсь.
Прошу тебе, мила моя, не журись.
Тюрму перебуду, вернуся колись.
Як лиш мене любить серденько твоє,
То скоро, дівчино, будем обоє".
Джерело:
За волю України / Упорядник Євген Гіщинський. – Луцьк: Навчально-методичний центр культури Волині, 2007. – 391 с.Рекламне оголошення