Як Лопатинський з-за кордону вертав
Як Лопатинський з-за кордону
У рідний край, у Львів вертав,
Він ніс надію про повстання,
Тоді чекістам в руки впав.
Їх вів Васильків – знав дорогу,
І перший він в бою упав.
Шуміли сосни і діброви,
А скоростріл торохкотав.
Їх окружили на узліссі.
Москаль кричав: "Бандьора, здайсь!"
І він стиснув в руці мавзера,
Медвідь гранату розряджав.
І впала Зеня край дороги
Із криком: "Слава! Не здавайсь!"
І впав Медвідь, а Лопатинський
На Львів, на Львів все пробиравсь.
Чекістам у відповідь – гранати,
А сам заліг за яму-рів...
Чекісти вбиті, він рвонувся
У дальшу путь на Львів, на Львів.
Він йшов три дні й три довгі ночі,
Кров заливала ті сліди.
І мерзли руки, сліпли очі,
А ноги відмовлялись йти.
Скоріше, друже, поспішайся!
З піснями там на тебе ждуть...
А ти знеможений остався,
Щоб хоч ті рани завинуть.
Треба завинути ті рани,
Щоб не значила кров сліди...
Та обскочили вовками
І градом кулі понеслись.
Сходило сонце за горами,
Шаліє буря світова...
Три дні, три ночі від кордону...
Там Лопатинський з ран вмира.
У рідний край, у Львів вертав,
Він ніс надію про повстання,
Тоді чекістам в руки впав.
Їх вів Васильків – знав дорогу,
І перший він в бою упав.
Шуміли сосни і діброви,
А скоростріл торохкотав.
Їх окружили на узліссі.
Москаль кричав: "Бандьора, здайсь!"
І він стиснув в руці мавзера,
Медвідь гранату розряджав.
І впала Зеня край дороги
Із криком: "Слава! Не здавайсь!"
І впав Медвідь, а Лопатинський
На Львів, на Львів все пробиравсь.
Чекістам у відповідь – гранати,
А сам заліг за яму-рів...
Чекісти вбиті, він рвонувся
У дальшу путь на Львів, на Львів.
Він йшов три дні й три довгі ночі,
Кров заливала ті сліди.
І мерзли руки, сліпли очі,
А ноги відмовлялись йти.
Скоріше, друже, поспішайся!
З піснями там на тебе ждуть...
А ти знеможений остався,
Щоб хоч ті рани завинуть.
Треба завинути ті рани,
Щоб не значила кров сліди...
Та обскочили вовками
І градом кулі понеслись.
Сходило сонце за горами,
Шаліє буря світова...
Три дні, три ночі від кордону...
Там Лопатинський з ран вмира.
Примітки:
Пісня невідомих авторів. Слова і мелодію взято із 25 тому Літопису УПА. Спільне українсько-канадське підприємство "Літопис УПА", Торонто – Львів, 1996 р.Володимир Тимчій (Лопатинський) – з 1939 р. провідний член ОУН. Разом з С. Бандерою був учасником переговорів у Римі з А. Мельником, на його запрошення, де склав звіт та представив проект діяльності ОУН включно з персональними змінами в ПУН.
Після загибелі влітку 1939 р. Провідника КЕОУН (Крайова екзакутива ОУН) Мирослава Тураша обов’язки Провідника виконував організаційний референт КЕ Володимир Тимчій (Лопатинський).
Внаслідок масових арештів навесні і влітку, війни у вересні й звільнення з тюрми багатьох провідних членів ОУН та відхід їх на Захід, у керівництві ОУН Краю створився стан тимчасовості й виникла невідкладна потреба в регулюванні питань керівництва, підсилення КЕОУН відповідними кадрами та вироблення нових форм і тактики діяльності. Усі ці питання стали предметом нарад на конференції провідного активу ОУН у лютому 1940 р.
Створений РПОУН (революційний провід) під керівництвом С. Бандери затвердив В. Тимчія Провідником КЕОУН і він на початку березня 1940 р. з завданням повертається в Україну. Разом з ним йшли: Микита Опришко – референт, Зіновія Левицька – референт жіноцтва та Теодор Оленчак (Васильків) – референт зв’язку. Після переходу кордону всі вони героїчно загинули в боротьбі з радянськими прикордонниками.
Трагічним був також перехід Волинської групи Степана Пшеничного і 12 бойовиків. Друзі Пшеничного і його заступник Запісочний у бою теж героїчно загинули. Двох важко поранено (Іван Кублій і Михайло Рудий), решту захоплено пораненими в полон.
Джерело:
За волю України / Упорядник Євген Гіщинський. – Луцьк: Навчально-методичний центр культури Волині, 2007. – 391 с.Рекламне оголошення