Вже сонце зайшло над горою
Вже сонце зайшло над горою,
А я дожидаю тебе...
Ой вийди, послухай зі мною
Цю дивную піснь солов’я.
Вже сонце зайшло ген за лугом,
А місяць з-за гори зійшов,
Ой вийди, послухай, кохана,
Цю пісню про нашу любов.
Чи тямиш, кохана, той вечір,
Як місяць чарівно світив?
Дивився я в твої карі очі,
До серця свого тя тулив.
Тоді-то серця нас питали,
Який же то буде вінець?
А з наших грудей вилітали
Зітхання зболілих сердець.
Хоч люди давно вже поснули
І місяць за гору зайшов,
Ми довго в обіймах стояли –
З кохання нас хтось розбудив.
Нащо мене мати родила?
Нащо мене Господь послав?
Я вірно любив свою милу,
Та ворог мені все зламав.
А я дожидаю тебе...
Ой вийди, послухай зі мною
Цю дивную піснь солов’я.
Вже сонце зайшло ген за лугом,
А місяць з-за гори зійшов,
Ой вийди, послухай, кохана,
Цю пісню про нашу любов.
Чи тямиш, кохана, той вечір,
Як місяць чарівно світив?
Дивився я в твої карі очі,
До серця свого тя тулив.
Тоді-то серця нас питали,
Який же то буде вінець?
А з наших грудей вилітали
Зітхання зболілих сердець.
Хоч люди давно вже поснули
І місяць за гору зайшов,
Ми довго в обіймах стояли –
З кохання нас хтось розбудив.
Нащо мене мати родила?
Нащо мене Господь послав?
Я вірно любив свою милу,
Та ворог мені все зламав.
Примітки:
Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.Джерело:
За волю України / Упорядник Євген Гіщинський. – Луцьк: Навчально-методичний центр культури Волині, 2007. – 391 с.Рекламне оголошення