Посиплеться листя з берези,
Повіють холодні вітри,
На стан твій, на личко рум’яне,
На очі твої чарівні.

Ти зовсім була некрасива,
На вроду була ти сумна.
Чого ж ти з усіх моїх милих
Осталася в серці одна?

Одну я любив за веселість,
Другу за вроду кохав.
А третю – сумну й невеселу,
Без неї спокою не мав.

Ми будемо ворога бити,
Ти будеш патрони носить.
Як вражая куля підкосить,
Ти мусиш мене замінить.

А як після бою затихне,
Ти мусиш мене схоронить,
Могилу мою заквітчати –
Мені буде легше спочивати.