Прощання
Ой пустіть, ой пустіть, нехай гляну,
Яка гарна дівоча краса,
В неї усміх чарівний, ласкавий,
По плечу розпущена коса.
Ой останься, мій милий, останься,
Прошу тебе, не лишай мене,
Пригадай собі наше кохання,
Як я вірно любила тебе.
Вірю, вірю, моя дорогая,
Вірю, вірю, що любиш мене,
А я мушу служить Україні
І на той час залишу тебе.
Грають сурми зі сходу і заходу,
Час до бою ставати в ряди,
Визволяти з неволі Вкраїну,
Визволяти народ із тюрми.
Встане воля, воскресне Україна,
Стане радість у наших хатах
І не будем вже більше каратись
В тих проклятих ворожих тюрмах.
Яка гарна дівоча краса,
В неї усміх чарівний, ласкавий,
По плечу розпущена коса.
Ой останься, мій милий, останься,
Прошу тебе, не лишай мене,
Пригадай собі наше кохання,
Як я вірно любила тебе.
Вірю, вірю, моя дорогая,
Вірю, вірю, що любиш мене,
А я мушу служить Україні
І на той час залишу тебе.
Грають сурми зі сходу і заходу,
Час до бою ставати в ряди,
Визволяти з неволі Вкраїну,
Визволяти народ із тюрми.
Встане воля, воскресне Україна,
Стане радість у наших хатах
І не будем вже більше каратись
В тих проклятих ворожих тюрмах.
Примітки:
Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.Джерело:
За волю України / Упорядник Євген Гіщинський. – Луцьк: Навчально-методичний центр культури Волині, 2007. – 391 с.Рекламне оголошення