Сльози скотились з її очей,
Коли сказав він: "Мила, прощай".
Сумом вкривались цвіти вишень,
А вітер кликав: "Скоро вертай".

Біль задавила в своїх грудях,
Очі від щастя вверх підняла:
"Іди же, мій милий, в нашу УПА,
Вернеш у славі, я знову твоя".

За смерть, руїни й сльози кругом
Помсту неси червоним катам,
Жить для Вкраїни ти не жалій,
З волею вернеш, будеш ти мій.

Все усміхнулось – небо й земля,
Квіти схилились в ноги стрільця
Сонце раділо там в небесах,
Золотом сипло по його слідах.