Проводжала раз дівчинонька
Проводжала раз дівчинонька
Свого милого в УПА –
Коня веде, зброю несе,
В руці хустка вишита.
Шовком хустка мереженая,
Щоб старостів пов’язать:
"Візьми її, мій соколе,
Будеш мене споминать.
На постою, чи у бою
Друзів своїх бережи!
Гори, луги та оселі
Від ворогів захисти!"
Україно, рідна ненько,
Тобі вірно присягнем,
Що за волю, кращу долю
В бій завзятий ми підем.
Свого милого в УПА –
Коня веде, зброю несе,
В руці хустка вишита.
Шовком хустка мереженая,
Щоб старостів пов’язать:
"Візьми її, мій соколе,
Будеш мене споминать.
На постою, чи у бою
Друзів своїх бережи!
Гори, луги та оселі
Від ворогів захисти!"
Україно, рідна ненько,
Тобі вірно присягнем,
Що за волю, кращу долю
В бій завзятий ми підем.
Примітки:
Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.Джерело:
За волю України / Упорядник Євген Гіщинський. – Луцьк: Навчально-методичний центр культури Волині, 2007. – 391 с.Рекламне оголошення