Ліс – наш батько
Ліс – наш батько, темна нічка – мати,
Кріс та шабля – це наша сім’я,
Кидай, козаче, молоду дівчину,
Бо Україна – це мати твоя.
Вже обридли тюрми і тортури,
Вже обридло вражеє ярмо.
Гей ви же, хлопці, ви добре стріляйте,
Ми Україні впасти не дамо.
Візьмем, друзі, кріси і гармати,
Ворог суне лавами у бій,
Та хай же знають ворожії кати,
Як українці за волю стоять.
Кріс та шабля – це наша сім’я,
Кидай, козаче, молоду дівчину,
Бо Україна – це мати твоя.
Вже обридли тюрми і тортури,
Вже обридло вражеє ярмо.
Гей ви же, хлопці, ви добре стріляйте,
Ми Україні впасти не дамо.
Візьмем, друзі, кріси і гармати,
Ворог суне лавами у бій,
Та хай же знають ворожії кати,
Як українці за волю стоять.
Примітки:
Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.Джерело:
За волю України / Упорядник Євген Гіщинський. – Луцьк: Навчально-методичний центр культури Волині, 2007. – 391 с.Рекламне оголошення