Гей, гук, мати, гук,
Де козаки йдуть,
І веселая
Та доріженька
Куда вони йдуть.

Куда вони йдуть,
Там бори гудуть,
Поперед себе
Та й вражих ляшеньків
Облавою пруть.

Збирались вони
Під рясні дуби;
Та й чекають
На пана отамана
На раду собі.

Отаман іде,
Як голуб, гуде,
А під білою
Та березою
Головку кладе.

Отамане наш,
Не дбаєш за нас,
Ось і бач, наше
Славне товариство,
Як розгардіяш.

Глянь отамане,
Вже день настає,
Уже ж наше
Славне товариство
Коней сідлає.

Нехай сідлають,
Бог помагає,
Бо вже щось
Мою та головоньку
Хмель розбирає.

Помру ж я, помру,
Не нажив слави,
Бо не має мені
Далі уже бути
Батьком над вами.