Повіяв вітер степовий [6]

Повіяв вітер степовий,
Трава вся похилилась,
Пав у бою січовий стрілець –
Дівчина зажурилась.

Він був ще хлопець молодий,
Пора було кохати,
Він пав, як той сухий листок,
Повік буде літати.

А чорний ворон понад ним
Літаючи закряче:
– Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче.

Ой плаче мати старая,
Ой плаче вся родина,
Дівчина плаче не одна,
Сльозами личко вмила.

Козак почув тії слова,
З могили пробудився:
– Іди ж, дівчинонько, сюди,
Нічого ти не бійся.

Іди ж, Марусенько, сюди,
Голубко сизокрила,
Не встане січовий стрілець,
Земля сира накрила.

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Зап. 1990 р. у с. Качин Камінь-Каширського р-ну Волинської обл. від Шворан В.К., 1939 р.н. (ПВНЦ, ф. 5, од. зб. 12, арк. 320).
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення