Повіяв вітер степовий [5]

ноти
ноти пісні "Повіяв вітер степовий [5]"
Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила,
Впав в бою січовий стрілець –
Дівчина затужила.

Він був ще досить молодий,
Пора лишень кохати,
Він впав, як той сухий листок,
Повік буде лежати.

Летів горою чорний крук
І жалібненько кряче:
– Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче.

Козак, як ті слова почув,
З могили обізвався:
– Ходи, Марусечко, зі мнов,
Нічого не лякайся.

Пішла Маруся з козаком,
Земленька їх прикрила,
А слава все про них буде,
Що вірно го любила.

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Зап. О. Кузьменко 29.05.1998 р. у с. Глібів Гусятинського р-ну Тернопільської обл. від Варварів Галини, 1922 р.н. та Михальчук Олександри, 1939 р.н. Нотна транскрипція Л. Лукашенко.
Такий тип варіанту побутує й на Опіллі:
Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила,
Впав в бою січовий стрілець,
Дівчина затужила.

Заплаче матінка стара,
Заплаче-заридає,
Заплаче мила не одна,
Сльозами личко зляє.

Як козак ті слова почув,
Із гробу обізвався:
– Прийди до мене, дівчинонько,
Нічого тут не бійся.

Дівчина з козаком пішла,
Земелька їх прикрила,
І слава все про них була,
Що кохалися щиро.

Кузьменко, д/а (зап. 15.11.1997 р., с. Мокротин Жовківського р-ну Львівської обл., Старко Іван, 1928 р.н.).
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення