Повіяв вітер степовий [3]

текст
Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила,
Впав в бою січовий стрілець –
Дівчина затужила.

Він був ще хлопець молодий,
Пора була кохати,
Він впав, як той сухий листок,
Повік буде лежати.

Заплаче матінка стара,
Заплаче-заридає,
Заплаче дівчина його,
Бо стрільця виглядає.

Летить ворон з чужих сторон
Та й жалібненько крячить:
– Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче.

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Зап. О. Кузьменко 15.11.1997 р. у с. Мокротин Жовківського р-ну Львівської обл. від Вахули Петрокелі, 1933 р.н., та Вахули Дмитра, 1930 р.н. Найпоширеніший варіант. Нотна транскрипція Л. Лукашенко.
Вар.: Ященко, 1963, с. 113-114; Правдюк, 1991, с. 67; Пазяк, 2000, с. 17; Голдрич, 2002, с. 37; Дем’ян, арк. 30 (с. Спас Горішній Косівського р-н Івано-Франківська обл.); ПВНЦ, ф. 5, од. зб. 9-Б, арк. 34 (1991 р., с. Варковичі Дубнівського р-ну Рівненської обл., Вознюк Н.О., 1927 р.н.).
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення