Ви, хлопці січовії, ставайте в один ряд,
Я піду попращаюсь до дівчини ще раз.

Прийшов я до дівчини і сів в кінець стола:
– Бувай, мила здорова, бо ти вже не моя.

Ударила дівчина у стіл головою:
– Сама ся не лишаю з малою дитиною.

– Дівчино, дівчинонько, сама-с провинила,
Ти знала, що я стрілець, нащо-с мя любила.

Ти знала, що я стрілець, що стрілець січовий,
Було мені не стелити білих подушечок.

Могла ми постелити вівсяну солому,
Було мня відправляти з вечера додому.

Сама-с мені стелила, сама-с принаду дала,
Сама-с своє личенько до мого тулила.