Прощай, дівчино, прощай, єдина [1]

текст
– Прощай, дівчино, прощай, єдина,
Бо я вже їду на війну,
А тебе, нещасну молоду дівчину,
Раз навік-віки покину.

Прощай, дівчино, прощай, єдина,
Бо я вже січовий стрілець,
Може, за рочок, може, за чотири
Станем обоє під вінець.

Прощай, дівчино, прощай, єдина,
Бо кличе мене Вітчизна.
Кров’ю зрошена, в кайдани закута –
Це наша славна Україна.

Розпрощалися та й розійшлися,
Козак поїхав на війну,
А мене, нещасну молоду дівчину,
Раз на вік-віки покинув.

– Ой ти, землице, ой ти, сирая,
Чом ти так тяжко караєш:
Тих щонайкращих українських героїв
Ти в сиру землю ховаєш.

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Зап. Є. Луньо 02.03.1999 р. у с. Калинівка Яворівського р-ну Львівської обл. від Гози Михайла, 1934 р.н., та Гози Катерини, 1934 р.н. (Луньо, д/а, п. 2, зш. 7, арк. 11). Нотна транскрипція М. Бундз.
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення