Розпрощався стрілець зі своєю ріднею,
І поїхав в далеку дорогу,
За рідний свій край, за стрілецький звичай
Прийняв бій за свою перемогу.

А вітер колише зелену траву,
Молодий дуб на дуба схилився,
Листя шелестить, вбитий стрілець лежить,
Над ним коник його зажурився.

– Ой коню, мій коню, не стій ти даремне
І землі не розкопуй копитом,
Біжи, коню мій, скажи неньці моїй,
Що я лежу у лісі забитий.

Хай батько і мати, і ріднії сестри,
Нехай вони за мною не плачуть,
Я в лісі лежу, за ріднею тужу,
Чорний крук наді мною лиш кряче.

Ряди за рядами ідуть партизани,
До походу гармати їм грають,
За народную честь, за знущання і смерть
Вони ката усюди карають.