У неділю пораненьку на вороному коні
Він поїхав в степ широкий, мов той орел, полетів.

– Прощай, мила, будь здорова, може, вже останній раз,
Бо стрілецькі сурми грають і до бою кличуть нас.

Я сьогодні ще з тобою, завтра буду від’їжджать,
Післязавтра в темнім гробі вічно буду спочивать.

Маршерує військо з поля, барабани сумно б’ють,
А моєго миленького отамани вже несуть.

Тіло несуть отамани, йде дівчина плачучи,
Вона свого миленького більш не буде бачити.