Виїжджали хлопці з нашого села
Виїжджали хлопці з нашого села,
Всі ж вони кричали: "Прощай, Вкраїна!"
Тільки й один хлопець цього не кричав,
Біленьким платочком сльози витирав.
– Не жаль мені, хлопці, ції Вкраїни,
Тільки жалко, хлопці, дівки Галини.
Недальоко батько й окопи копав.
Він здалі побачив, як боєць упав.
Він здалі побачив, як боєць упав,
Підійшов близенько – синочка впізнав.
– Чи ти, сину, вбитий, чи ранен лежиш,
Що й до свого батька та й не говориш?
– Не я, батьку, вбитий, я ранен лежу,
Возьми, батьку, доски збий домовину.
Взяв чотири дошки збив домовину,
Поховав синочка в чужому краю.
Минає неділя, минає друга,
Йде додому батько, сльози витира.
Йде додому батько, голова болит,
Галина в віконці побачила – біжит.
– Ой батьку, наш батьку, яка звістка є?
Кажуть, що наш Вася в лазареті є?
– Не вір ти, Галино, не вір нікому,
Поховав синочка в чужому краю.
Всі ж вони кричали: "Прощай, Вкраїна!"
Тільки й один хлопець цього не кричав,
Біленьким платочком сльози витирав.
– Не жаль мені, хлопці, ції Вкраїни,
Тільки жалко, хлопці, дівки Галини.
Недальоко батько й окопи копав.
Він здалі побачив, як боєць упав.
Він здалі побачив, як боєць упав,
Підійшов близенько – синочка впізнав.
– Чи ти, сину, вбитий, чи ранен лежиш,
Що й до свого батька та й не говориш?
– Не я, батьку, вбитий, я ранен лежу,
Возьми, батьку, доски збий домовину.
Взяв чотири дошки збив домовину,
Поховав синочка в чужому краю.
Минає неділя, минає друга,
Йде додому батько, сльози витира.
Йде додому батько, голова болит,
Галина в віконці побачила – біжит.
– Ой батьку, наш батьку, яка звістка є?
Кажуть, що наш Вася в лазареті є?
– Не вір ти, Галино, не вір нікому,
Поховав синочка в чужому краю.
Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.2. Зап. В. Іванов 19.05.1971 р. у м. Кам’янець-Подільський Хмельницької обл. від Шипіної Н. (ІМФЕ, ф. 14-5, од. зб. 419/II, арк. 156-158).
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.Рекламне оголошення