А там старий батько окопи копав
текст
ноти
Він здалека бачив, як стрілець упав.
А він своїм очам не довіряє,
Приступає ближче – сина пізнає.
– Сину, ж ти, мій сину, за волю ти впав,
Ще й ворожу кулю в правий бік дістав.
В правий бік ранений, зліва кров тече,
Ще й два санітари на нарах несе.
Боже, ж ти, мій Боже, як то нині є,
Хто пішов на войну, той вже не жиє.
Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.2. Зап. Є. Луньо 08.03.1999 р. у с. Калинівка Яворівського р-ну Львівської обл. від Гози Михайла, 1934 р.н., Гози Катерини, 1934 р.н., Байдиги Катерини, 1927 р.н. і Зеленюк Павліни, 1931 р.н. (Луньо, д/а, п. 2, зш. 7, арк. 15). Нотна транскрипція В. Коваля. Вар.: Голдрич, 2002, с. 53-54.
У цій місцевості є інший, розширений варіант. Він близький до текстів, що побутують на Поділлі. Тут розвиток має сюжетна лінія "діалог батька з дівчиною (сестрою)":
Луньо, д/а (зап. 28.02.1997 р., м. Новояворівськ Львівської обл., Яремія Іван, 1950 р.н.).
Вар.: Луньо, д/а: 28.12.1995 р., м. Яворів Львівської обл. (зачин. "Йшли стрільці до бою за Україну").
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.Рекламне оголошення
Крикнули всі разом: "Прощай, Вкраїна!" (2)
Крикнули всі разом: "Прощай, Вкраїно!"
А Василь заплакав: "Прощай, Галино!" (2)
А там старий батько окопи копав,
Він бачив на очі, як стрілець упав. (2)
А він своїм очам не довіряє,
Підходить він ближче – сина впізнає. (2)
– Ой сину, мій сину, чом ти тут лежиш,
Чи вбитий, чи ранен, чом не говориш?" (2)
– Ні, я, тату, вбитий, не ранен лежу,
Шукай штири дошки, копай могилу. (2)
Знайшов штири дошки, могилу скопав,
І в чужому краї сина поховав. (2)
Вернувся додому, сів біля стола,
Підперся рукою, болить голова. (2)
Поглянув в віконце – Галина біжить:
Чула поміж люди, що Василь живий. (2)
– Ой Галю, Галюсю, не вір нікому,
Поховав я сина в чужому краю. (2)