Виїзджали хлопці з нашого села
текст
нотиВиїзджали хлопці з нашого села, –
Всі вони кричали: "Прощай, Вкраїна!"
Тільки один хлопець стояв та й мовчав,
Біленьким платочком сльози витирав.
Ой жаль мені, хлопці, свої Вкраїни,
А іще жаліше свої дівчини.
Із сходу на захід скрізь човни ідуть,
Українські хлопці ранених везуть.
Ой там старий батько окопи копав,
Він здалека бачив, як боєць упав.
Батько не повірив і своїм очам,
Підійшов близенько – синочка впізнав.
– Чи ти, синку, вбитий чи ранений лежиш,
Що до мене, синку, та й не говориш?
– Я ж, тату, не вбитий, я ранений лежу,
Болять мої рани, скоро я умру.
Болять мої рани, скоро я умру,
Поховаєш мене в чужому краю.
Матінці скажи ж ти, що я поліг в бою
За рідну Вкраїну, за землю свою.
Всі вони кричали: "Прощай, Вкраїна!"
Тільки один хлопець стояв та й мовчав,
Біленьким платочком сльози витирав.
Ой жаль мені, хлопці, свої Вкраїни,
А іще жаліше свої дівчини.
Із сходу на захід скрізь човни ідуть,
Українські хлопці ранених везуть.
Ой там старий батько окопи копав,
Він здалека бачив, як боєць упав.
Батько не повірив і своїм очам,
Підійшов близенько – синочка впізнав.
– Чи ти, синку, вбитий чи ранений лежиш,
Що до мене, синку, та й не говориш?
– Я ж, тату, не вбитий, я ранений лежу,
Болять мої рани, скоро я умру.
Болять мої рани, скоро я умру,
Поховаєш мене в чужому краю.
Матінці скажи ж ти, що я поліг в бою
За рідну Вкраїну, за землю свою.
Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.2. Зап. В. Бойченко 10.05.1993 р. у с. Вишевичі Радомишлянського р-ну Житомирської обл. від Карпенко Ядвіги, 1938 р.н. (Архів ПНДЛМЕ, ф. ГНЗ-294, арк. 7). Нотна транскрипція Л. Добрянської.
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.Рекламне оголошення