Ой їхали стрільці та й на ворога,
Разом закричали: "Гей, гурра, гурра!"
Гей, гей, гоя, гей-я, уха-ха!
Разом закричали: "Гей гурра, гурра!"

Кождий з них покинув свою родину.
Кождий з них покинув дома дівчину,
Кождий з них покинув дома дівчину
Та й пішов ся бити за Україну.

А там старий батько окопи копав,
Здалека побачив, що стрілець упав,
Здалека побачив, що стрілець упав,
Підійшов близенько – сина упізнав.

– Ой ти, синку, синку, дітинко моя,
Що ж типірка буде, що тебе нема?
Ци ти, синку, ранен, ци вбитий лежиш,
Болять твої рани, чого ти мовчиш?

– Я, тату, не вбитий, ранений лежу,
Болять мої рани, може, я умру.
Мені викопліте глибоку яму,
Мене поховайте в вишневім саду.

Мене поховайте в вишневім саду,
Мені посадіте червону рожу.
Мені посадіте красну калину,
Аби люди знали: згиб за Вкраїну!