Йшли стрільці до бою та за Вітчину
Йшли стрільці до бою та за Вітчину,
Не єден покинув свою дівчину.
Йшли стрільці до бою, поставали в ряд,
Вони усі закричали: "Гурра, хлопці, враз!"
А там старий батько окопи копав.
Він здалека бачив, як стрілець упав.
Сам собі не вірив, не своїм очам,
Підійшов він ближче – та й сина пізнав.
– Ой сину мій, сину, дитинко моя,
Ту ж тебе убила куля ворожа.
Де ті санітари у садку ідуть,
Вони тоє тіло на нарах несуть.
Взяв чотири дошки, збив домовину
І ще раз заплакава: "Сину мій, сину!"
Прийшов додомочку, сів конец стола:
"Ой Боже мій, Боже, болить голова!"
Жінка ся питає: "Чи жиє наш син?"
"Давно вже погинув, як один, один".
Не єден покинув свою дівчину.
Йшли стрільці до бою, поставали в ряд,
Вони усі закричали: "Гурра, хлопці, враз!"
А там старий батько окопи копав.
Він здалека бачив, як стрілець упав.
Сам собі не вірив, не своїм очам,
Підійшов він ближче – та й сина пізнав.
– Ой сину мій, сину, дитинко моя,
Ту ж тебе убила куля ворожа.
Де ті санітари у садку ідуть,
Вони тоє тіло на нарах несуть.
Взяв чотири дошки, збив домовину
І ще раз заплакава: "Сину мій, сину!"
Прийшов додомочку, сів конец стола:
"Ой Боже мій, Боже, болить голова!"
Жінка ся питає: "Чи жиє наш син?"
"Давно вже погинув, як один, один".
Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.2. Зап. Г. Дем’ян 29.07.1977 р. у смт Славське Сколівського р-ну Львівської обл. від Яцикович Ганни, 1909 р.н. (Дем’ян, арк. 27). Вар.: Мишанич С., 1981, с. 103-104 (с. Волосянка Великоберез-нянського р-ну Закарпатської обл.); Андрусяк, Паньків, 2001, с. 207.
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.Рекламне оголошення