А в полі могила з вітром говорила [1]
А в полі могила з вітром говорила:
– Повій, вітре буйнесенький, щоб я не зчорніла.
Щоб я не зчорніла, щоб я не змарніла,
Щоб на мені трава росла, росла й зеленіла.
І вітер не віє, сонечко не гріє,
Тільки в степу на могилі трава зеленіє.
– Ой спіть, хлопці, в могилі, спіть та й не дрімайте,
Як воскресне Україна, волю привітайте.
– Повій, вітре буйнесенький, щоб я не зчорніла.
Щоб я не зчорніла, щоб я не змарніла,
Щоб на мені трава росла, росла й зеленіла.
І вітер не віє, сонечко не гріє,
Тільки в степу на могилі трава зеленіє.
– Ой спіть, хлопці, в могилі, спіть та й не дрімайте,
Як воскресне Україна, волю привітайте.
Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.2. Зап. О. Кузьменко 11.09.1992 р. у с. Розвадів Миколаївського р-ну Львівської обл. від Семген Ганни, 1927 р.н. Нотна транскрипція Л. Лукашенко.
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.Рекламне оголошення