А в Бишках окопи копали українські січові стрільці,
А в селах Потоках стріляли завзято вороги-москалі."

Убили стрільця січового, а стрілец той був молодий,
А назва, родинна у нього, Володимир Загульський.

І тіло його схоронили в селі Конюхах "на містечку",
Післали родині з сумною – про смерть сина-брата – вісточку.

І потекла сльоза батьківська по його ізморщенім лиці,
І по білім личку сестрички, аж серце стискало кліщі.

І тіло його поховали, поставили хрест високий,
А на нім – золотії букви: "Тут спочив стрілець Загульський".

А хлопці-молодці уклали високу могилу з дерня,
А в Зелені свята спішили до його могили з піснями.

Кати там прокляті не дали ні одної заспівать,
Но зараз у темную нічку казали могилу розкопать.

Розкопали кати могилу, аж стрілецьке тіло рушили,
А хрест той з берези білявий в долину, в болото, затягли.

Будеш ти, вороже проклятий, за тую могилу страждать,
Будеш ти лежати, кричати, а ми твої кости ломать.