Був собі стрілець, він дівчину мав

текст
Був собі стрілець, він дівчину мав,
Як ту квіточку весною, він її кохав.

Він її кохав, він любив її,
Свою думу, свою мрію – золотив її.

Загриміло раз із-за гір Карпат,
В боротьбі бились за волю – йшов на брата брат.

Як ішли у бій, не минулось їм,
Свою дівчину ту любу козак залишив.

Кінчилась війна, вертались домів,
Зустрів козак свою дівчину, привітав її.

Він її зустрів, єї привітав,
Вона йому відповіла: "Ти уже не мій".

Козак як це вчув, гірко затужив,
Свої думи, свої мрії в чарочці втопив.

Пиймо, браття, пиймо, нам усе рівно,
Бо на світі тільки правди – горівка й вино.

Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.
2. Зап. О. Кузьменко 13.07.2001 р. у с. Юрківці Заставнівського р-ну Чернівецької обл. від Фарбатюк Олени, 1937 р.н., Дупешко Євгенії, 1923 р.н. "Співали люди між собою". Нотна транскрипція Л. Лукашенко.
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення