Колись, дівчино мила [1]

1. Весна 1917 р., Вишкіл УСС, с. Розвадів (тепер Миколаївський р-н Львівської обл.)
2. Текст подаємо за першодруком у стрілецькому часописі "Бомба", 1918 (січень, с. 6). Ноти із "Сурми" (1922, с. 109), де вміщено більш відомий скорочений варіант.
Існує романтична версія про появу ще в 1914 р. (а не у 1917 р., як зазначав Р. Купчинський) пісні "Колись, дівчино мила". В основі її історія знайомства у м. Перемишлі та "кохання автора до Ольги Захарясевич" (цит. за публ.: Воробець Й. "Колись, дівчино мила..." // Дзвін, 1990, № 8, с. 157). Очевидно, мова йде про дочку Антона Захаріясевича (1865-1916), греко-католицького священика, одного із засновників "Спілки для господарства й торгівлі" у Перемишлі.
Аналіз тексту дозволяє припускати, що Л. Лепкий справді міг написати початок вірша швидше, ніж останні дві строфи пісні, у яких йдеться про минуле з відстані трирічної давності. Дещо іронічний настрій кінцівки й особлива популярність пісні у 1920-х рр., передусім у середовищі української інтелігенції (прим. у "Сурмі"), зумовили появу пародії "Соловейко". Ця переробка свого часу була достатньо відома. Вона була опублікована у сатиричному журналі "Будяк" (Львів, 1921, 20 червня, с. 4), під псевдонімом "Chat noir", що належить Романові Голіяну – галицькому журналістові, згодом редакторові часопису "Неділя". Відлуння пародійного тексту знаходимо у закінченні варіанту цієї пісні, записаного у с. Володимирці Жидачівського р-ну Львівської обл. від Щур Анни, 1921 р.н.:

Муз. обробки: Ярославенко, 1931, с. ЗЗ (соло), Вахнянин, 1937, ч. 20 (міш., чол., дит. хор), Лисько, 1937, ч. 45 (В. Барвінський, міш. хор), Верета (чол. хор), Чоловський, 1994.Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення