Маєва нічка

текст
Маєва нічка леготом дише,
Ген співа соловейко,
Пісня кохання до сну колише,
Ой люлі, моє серденько.

Приспів:
Ой люлі, люлі, люлі,
Спи, серце моє, спи.
До сну колишуть туї,
Ой люлі, серце моє.

Вечора блакит в тіні сховався,
Листя шепоче легенько.
Сон тихий в мрію душі зіллявся,
Ой люлі, моє серденько.

Люлі, серденько, тільки думками
До тебе з поля прилину,
Невинна пісня моя вколише
Тебе в вечірню годину.

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Приспів повторюється після кожного куплету.
3. Травень 1916 р., с. Тудинка над рікою Стрипа біля с. Соснів (тепер Теребовлянський р-н Тернопільської обл.)
4. Текст і ноти подаємо за публікацією у пісеннику "Сурма", 1922, с. 40-41.
Стрілецький романс Л. Лепкого побудований на основі асоціативного паралелізму. Автор зіставляє настрій стрільця під час любовного побачення й пейзаж, передаючи це відповідними барвистими метафорами. Така індивідуалізована персоніфікація природи, дещо ускладнене нанизування ознак у градаційному ряді абстрактних понять (пісня, вечір, сон, нічка) неминуче прирікали текст, що увійшов в усну виконавську традицію, на редакційні зміни. Так у "Великому співанику "Червоної калини" в обробці Б. Кудрика знаходимо значно змінені (курсив) 2 і 3 куплети тексту:
Вечора блакит в мрійнім безкраї,
Зорі мигочуть ясненько,
Тремтінням душу жага проймає,

Ой люляй моє серденько.

Люлі, кохана, тільки думками
До тебе з поля полину,
Під зоряними небес світами
В вечірню тиху годину.

(Лисько, 1937, ч. 49).

Муз. обробки: Ярославенко, 1931, с. 18-19 (соло), Вахнянин, 1937, ч. 54 (міш., чол., дит. хор), Кудрик, 1954 (чол. хор), Чоловський, 1994, с. 106-107.
Популярна переважно у середовищі студентів Галичини 1930-х рр. (див. публікацію у ж-лі сатири і гумору "Зиз", 1925, ч. 7). Пісня з міського середовища поширювалась і на село, де побутують варіанти скороченого літературного тексту або переосмислені версії.
Серед фольклорних записів, що відтворюють головним чином авторський текст (див.: Стельмащук, 1993, с. 563-565; Правдюк, 1991, с. 61), помітно незначні синонімічні заміни. Здебільшого трансформовано авторські метафори у форми більш наближені до народнопоетичних образів.
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення