За горою, за лугом [4]

текст
За горою, за лугом
Ходить стрілець за плугом,
Оре ниву не свою,
Добре, що в своїм краю.

Оре ниву та й тужить:
– Хто в родині там служить,
Хто їм зоре і спіжне,
Як не стане і мене?

Станьте, коні вороні,
Бо є ями в загоні,
І могили на межі,
Ще й до того не чужі.

Де армати орали,
Там, де наші вмирали,
За те поле, за село
Їх немало там лягло.

А стрілецькі могили
Будуть травку родили,
Жнець там сяде і епічне,
Славні душі спом’яне.

Я ті рани погою,
І слід щезне по бою,
Там пшениця поросте,
Синий блават зацвите.

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Зап. О. Кузьменко 28.08.1998 р. у с. Конюхи Козівського р-ну Тернопільської обл. від Сеник Катерини, 1922 р.н. Найпоширеніший сучасний варіант. Нотна транскрипція В. Коваля.
Вар.: Медведик, 1993, с. 169; Подуфалий, 1993, с. 20; Береза, Дацко, 1997, с. 177; Кузьменко, д/а (с. Посухів Бережанського р-ну Тернопільської обл.).
Синонімічні варіанти мають різні зачини: "Там за гаєм, за лугом", "Там за лісом, за лугом", "Попід гаєм, під лугом", а також ущільнений текст, де із 8 строф залишається 5 строф, у яких від 2 до 5 куплету сформовано такі комбінації: 9-12, 13-16 (чи 17-20), 29-32, рядків (за послідовністю авторського вірша).
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення