За горою, за лугом [1]
За горою, за лугом
Ходить жовняр за плугом –
Оре ниву не свою,
Добре, що в своїм краю.
Оре ниву і тужить:
"Хто родині там служить,
Хто їй зоре і пожне,
Як не стане і мене?"
Сонце гріє так мило,
Світ як золотом накрило,
Лиш далеко громи б’ють,
Людям жити не дають.
– Станьте, коні вороні,
Бо є ями в загоні
І могили на межі,
Ще й до того не чужі.
Тут гранати орали,
Тутки наші вмирали:
За то поле, за село
Тут немало їх лягло.
Треба землю зрівняти,
Де орали гранати,–
Всі ті рани на ріллі,
Що зробили москалі.
Я ті рани загою –
І слід щезне по бою;
Тут пшениця поросте,
Синій блават зацвіте.
А вояцькі могили
Будуть травку родили:
Жнець ту сяде і епічне.
Бідні душі пом’яне...
Ходить жовняр за плугом –
Оре ниву не свою,
Добре, що в своїм краю.
Оре ниву і тужить:
"Хто родині там служить,
Хто їй зоре і пожне,
Як не стане і мене?"
Сонце гріє так мило,
Світ як золотом накрило,
Лиш далеко громи б’ють,
Людям жити не дають.
– Станьте, коні вороні,
Бо є ями в загоні
І могили на межі,
Ще й до того не чужі.
Тут гранати орали,
Тутки наші вмирали:
За то поле, за село
Тут немало їх лягло.
Треба землю зрівняти,
Де орали гранати,–
Всі ті рани на ріллі,
Що зробили москалі.
Я ті рани загою –
І слід щезне по бою;
Тут пшениця поросте,
Синій блават зацвіте.
А вояцькі могили
Будуть травку родили:
Жнець ту сяде і епічне.
Бідні душі пом’яне...
Примітки:
Текст і ноти подаємо за публікацією в "Ілюстрованому народному календарі товариства "Просвіта" з термінаром на наступний рік 1916" (Львів, 1916, с. 52-54).Із публікації відомо, що мелодія пісні запозичена (народна), її музичну обробку для міш. хору зробив Ф. Колесса. Твір не знаходимо в жодному з відомих стрілецьких пісенників. Однак, ця авторська пісня швидко фольклоризувалася у середовищі селян як пісня про стрільця. Це підтверджують давніші фольклорні записи.
Джерела:
1. Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.2. За волю України / Упорядник Євген Гіщинський. – Луцьк: Навчально-методичний центр культури Волині, 2007. – 391 с.
Рекламне оголошення