Ой у полю жито гранатами зрито [2]
Ой у полю жито гранатами зрито,
Лежить не від нині повстанець убитий.
Його біле тіло від вітру зчорніло,
А личко біленьке зів’яло, змарніло.
Не заплаче мати понад головою,
Не посадить м’яту на могилу мою.
Не прийдуть дівчата на твою могилу,
А дзвін не задзвонить, не сповістить милу.
Один бір застогне, другий опівночі,
А ворон закряче, виймаючи очі.
Убили повстанця московські найманці,
А кістки рознесли вовки-сіроманці.
А вдома не плаче ні батько, ні ненька,
Дівчина не знає – не болить серденько.
Лежить не від нині повстанець убитий.
Його біле тіло від вітру зчорніло,
А личко біленьке зів’яло, змарніло.
Не заплаче мати понад головою,
Не посадить м’яту на могилу мою.
Не прийдуть дівчата на твою могилу,
А дзвін не задзвонить, не сповістить милу.
Один бір застогне, другий опівночі,
А ворон закряче, виймаючи очі.
Убили повстанця московські найманці,
А кістки рознесли вовки-сіроманці.
А вдома не плаче ні батько, ні ненька,
Дівчина не знає – не болить серденько.
Примітки:
Зап. М. Столяр і Ю. Різниченко у серпні 1992 р. у с. Волошки Рівненського р-ну Рівненської обл. від Степанюк Віри (Лавришин, 1996-1997, с. 439).Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.Рекламне оголошення