Ой там при долині, гранатами зритій [1]

текст
Ой там при долині, гранатами зритій,
Лежить не від нині січовик убитий.

Стрілецкеє тіло від вітру зчорніло,
А личко рум’яне зів’яло, змарніло.

Не заплаче мати та й над головою,
Не посадить м’яти на могилу твою.

Береза не зронить листків на могилу,
І звін не зазвонить, не сповістить милу.

Один бір заплаче нишком серед ночі,
І ворон закряче, виймаючи очі.

Одні рано-вранці вітри заголосять,
Вовки-сіроманці кістки порозносять.

Не викує, мати, твоїх літ зозуля,
Викує з гармати ворожая куля.

Широку долину накриє мурава –
Та слава не згине, січовая слава.

Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.
2. Зап. О. Кузьменко 24.09.1997 р. у с. Трач Косівського р-ну Івано-Франківської обл. від Негрич Марії, 1945 р.н. Нотна транскрипція Л. Лукашенко.
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення