Ой там при долині [2]
Ой там при долині, гранатами зритій,
Лежить не віднині січовик убитий.
Козацькеє тіло від вітру зчорніле,
А личко розцвіле зів’яло, змарніло...
Не заплаче мати та й над головою,
Не посадить м’яти на могилу твою...
Не викує, брате, літ твоїх зозуля,
Закує з гармати ворожая куля...
Береза не зронить листків на могилу,
І дзвін не задзвонить, не сповістить милу.
Один бір заплаче нишком серед ночі,
І ворон закряче, виймаючи очі...
Одні рано-вранці вітри заголосять,
Вовки-сіроманці кістки порозносять.
І кров по долині накриє мурава –
Та слава не згине, січовая слава.
Лежить не віднині січовик убитий.
Козацькеє тіло від вітру зчорніле,
А личко розцвіле зів’яло, змарніло...
Не заплаче мати та й над головою,
Не посадить м’яти на могилу твою...
Не викує, брате, літ твоїх зозуля,
Закує з гармати ворожая куля...
Береза не зронить листків на могилу,
І дзвін не задзвонить, не сповістить милу.
Один бір заплаче нишком серед ночі,
І ворон закряче, виймаючи очі...
Одні рано-вранці вітри заголосять,
Вовки-сіроманці кістки порозносять.
І кров по долині накриє мурава –
Та слава не згине, січовая слава.
Примітки:
1. Весна-літо 1915 р., Карпати.2. Текст подаємо за першодруком у зб. "Тим, що впали" (1917, с. 60). Ноти – "Сурма", 1922, с. 65-66.
Поштовхом до написання першої стрілецької пісні Р. Купчинського (на невідому народну мелодію) стала смерть товариша, десятника УСС Ромуальда Луцика, у минулому студента Політехніки, який загинув у бою в Карпатах (див.: "Шляхи", 1916, лютий, с. 191-192).
Пісня швидко фольклоризувалася, про що свідчить рукопис тексту із архіву В. Гнатюка. Властиво, це перший фольклорний запис, опублікований із деякими редакційними поправками ще у 1916 р. (Гнатюк, 1916, с. 78):
Цей варіант побутує і сьогодні на Зах. Поділлі, див.: Стельмащук, 1993, с. 189-190.
У міжвоєнний час пісню часто друкували ("Тим, що впали", 1917, с. 60; "Сьпіваник УСС", 1918, с. 39-40; "Сурма!, 1922, с. 65-66; Матіїв-Мельник, (1923), с. 85; Ковальчук, Шкрумеляк, 1939, с. 24). Вона має муз. обробки: Гайворонський, 1922, с. 25 (дит. хор), Ярославенко, 1931, с. 29 (соло), Лисько, 1937, ч. 28 (В. Барвінський, для міш. хору), Чоловський, 1994, с. 89.
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.Рекламне оголошення
Лежить не від нині січовик убитий.
Козацькеє тіло від вітру счорніло,
А личко рум’яне зів’яло, змарніло.
Не заплаче мати та й над головою,
Не посадить м’яти на могилу твою.
Не викує, брате, твоїх літ зозуля,
Зареве з гармати ворожая куля.
Не зронить береза листків на могилу,
І дзвін не задзвонить, не сповістить милу.
Оден бір заплаче нишком серед ночі,
І ворон закраче, виймаючи очі.
Одні рано вранці вітри заголосять,
Вовки сіроманці кістки порозносять.
І кров по долині закриє мурава
Но та слава не згине, стрілецькая слава.
(ІМФЕ, ф. 28-3, од. зб. 237, арк. 102).