Долом, долом, долинами,
Тяжко жити з ворогами,
Гірнякови на чужині,
Не в діброві, в полонині.

– Як я, браття, тут сконаю,
Завезіть мня там, де знаю,
Завезіть мня на Вкраїну,
Де-м родився, най там згину.

Ви мня, браття, поховайте
І до бою поспішайте,
Аж приходить його мила,
Дивись, дивись – тут могила.

Вона стала та й думає:
– Хто в могилі спочиває?
Ані м’яти, ані рути –
Десь тут гірняк мусить бути.

Ой помалу, помаленку
Тече сльоза по личеньку.
– Зірви, мила, яворину
Гірнякови на спомину,
– Зірви, мила, яворину
Гірнякови на спомину.