Готуй мені зброю
Готуй мені зброю,
Готуй мені коня,
Бо я серцем похід чую,
Дівчинонько моя.
Дай уста рожеві
Ще поцілувати,
Хай заграють на крильцеві
Ворожі гармати.
Піду я, піду я,
А де – сам не знаю,
Може, люту смерть найду я
В далекому краю.
Прийдуть вірні друзі,
Прийдуть заспівают,
Під явором в темнім лузі
Мене поховають.
– Не плач же, дівчино,
Серденько кохане,
А заплачеш в ту хвилину,
Як мене не стане.
Готуй мені коня,
Бо я серцем похід чую,
Дівчинонько моя.
Дай уста рожеві
Ще поцілувати,
Хай заграють на крильцеві
Ворожі гармати.
Піду я, піду я,
А де – сам не знаю,
Може, люту смерть найду я
В далекому краю.
Прийдуть вірні друзі,
Прийдуть заспівают,
Під явором в темнім лузі
Мене поховають.
– Не плач же, дівчино,
Серденько кохане,
А заплачеш в ту хвилину,
Як мене не стане.
Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.2. Зап. Г. Довженок, З. Василенко, Г. Іванько в травні 1970 р. у с. Олесино Козівського р-ну Тернопільської обл. від Ярич Софії, 1933 р.н. (ІМФЕ, ф. 14-5, од. зб. 414, арк. 104-105). Такий, мало відмінний від авторського тексту, варіант побутує також у с. Івана Франка Дрогобицького р-ну Львівської обл. (Дем’ян, арк. 2; із репертуару Сольвара Івана, 1915 р.н.), у с. Ісаків на Покутті (Кузьменко, 1992, арк. 10).
Бажання орнаментувати скупу на символіку стрілецьку пісню "Готуй мені збрую" привело, очевидно, до появи варіанту, який у різний час записали від однієї жінки Г. Дем’ян і М. Мишанич. У тексті спостерігаємо зміну: до авторського вірша долучено уривок із ліричної народної пісні. Контаміновані строфи відповідають формально і змістово, вони доповнюють літературний текст монологом. Внаслідок цього мотив смерті стрільця набуває художнього вдосконалення, на його основі розкривається фольклорно-символічна картина "переправа через річку".
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.Рекламне оголошення